ЯКИМ МАЄ БУТИ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТИК ПІСЛЯ ЄВРОМАЙДАНУ?

Україна пережила перший етап революційних процесів, чиї жителі були їх активними або пасивними учасниками. Чому перший? Тому, що історія говорить про те, що революційні процеси можуть розтягнутися в просторі та часі на десятки років, в середньому це 15 – 20 років, прикладом цьому може слугувати російська революція 1917 року, яка фактично закінчилася приблизно в 1927 році, коли влада була повністю сконцентрована в руках однієї людини, Сталіна Й. В.  Тому, це свідчить в першу чергу про те, що нам не треба розслаблятися і вважати, що все закінчилося і, першочерговим фактом цьому служить війна на Донбасі.

Яка роль політики та зокрема політиків в цих процесах? Дуже велика, тому що політика виступає потужним засобом вирішення проблем в державах та на територіях, на яких вони cтворені. Від її якості залежать майбутні результати державного функціонування та розвитку в цілому. В свою чергу, слід розуміти, що якість політики залежить насамперед від політиків, тобто від людей, які її провадять в життя.

Зрозуміло, що з кожною революцію одні погляди відмирають і на їх місце приходять нові, тобто змінюється світогляд людей, які стали учасниками цих процесів. Євромайдан – це революція гідності і честі і тому, слід розуміти, що політика має стати принципово іншою за рахунок формування та залучення принципово нових політиків, які повинні бути носіями конструктивних системних властивостей. По – перше, чітко розуміти і дотримуватися цього розуміння, що політика – це не самоціль, а лише засіб, який повинен використовуватися тільки  в інтересах народонаселення держави. Більш конкретно, ґрунтуючись на певних особистих системних дослідженнях, можна сформувати наступний узагальнений портрет українського політика після Євромайдану:

Бути лідером, як з особистісної точки зору так і з професійної в цілому, стимулювати інноваційний та творчій підходи до вирішення проблем.

Володіти високою компетентністю, в першу чергу щодо ефективної організації та управління державою.

Притримуватися чіткої регламентації у своїй діяльності.

Нести персональну відповідальність за досягнення поставлених перед ним цілей і/або за виконання певного набору завдань.

Мати розвинене системне та стратегічне мислення, в першу чергу з позиції управління стратегічними змінами в державі або її підсистемах (економіка, соціальна сфера, екологія та ін.).

Свої власні цілі та інтереси безпосередньо підпорядковувати цілям та інтересам державної системи та її народонаселення.

Бути носієм прогресивної культури як «образ життєдіяльності», під якою слід розуміти систему цінностей, норм, установок, звичаїв та традицій певної групи людей, яка склалася в ході їх історичного розвитку та впливає на їх особистісну та колективну поведінку.

На мій погляд, це є ключовими узагальненими положеннями, щодо того, яким повинен бути український політик в контексті подій Євромайдану і, якщо нам вдасться сформувати політичну більшість, яка була би носієм перелічених вище системних властивостей, то можна говорити про те, що ми маємо великі шанси щодо побудови системно розвиненої та стало функціонуючої держави під назвою Україна.

Слава Україні!

П.С. Це есе дозволило мені стати одним з 50-ти учасників "ІІ Школи Європейського політика", які були відібрані з 209 претендентів, що проходила у м. Києв, 7-9 липня 2014 року.

                Щиро Ваш, Олексій Гагарінов.

ЛЮДИ, ЦЕРКОВЬ, ДУХОВНОСТЬ, ИНТЕЛЛЕКТ

     Недавно зашел в одну из харьковских церквушек, после посещения мероприятия, где была презентация политической партии и общественного движения "Самопомощь", возлавлявляемого А. Садовым, но об этом в следующем посте. 
          Так вот, мне просто хотелось посидеть в тишене и помолиться. Недалеко от меня расположилась группа из трех человек: 2 женщины и 1 мужчина. На мой взгляд, эти люди - постоянные прихожане данной церкви. Я обратил внимание на них, только по той простой причине, что они разговаривали во весь голос, обсуждая свои насущные дела...Громкость голосов и маленький размер церкви создали шумовые условия, сродни поездки на общественном транспорте в час пик, когда сосредоточить внимание и мысли в целом крайне редко удается на чем - то одном. Естественно это привлекло мое внимание, в первую очередь сопоставляю данную ситуацию с местом протекания. Но, я принял решения не обращать на них внимания, в надежде, что они прекратят разговаривать и разойдуться. Но, как оказалась, я глубоко ошибался.
   Разговор этих "высокодуховных" людей продолжил набирать обороты и тема "плавно" перетекла в русло сегодняшней ситуации в Украине, а именно войны за отставивание независимости, человеческих свобод и возможности построить успешное государство (мое виденье сегодняшних событий)! Мой внутреннее возмущение стало нарастать в геометрической прогрессии, так как интеллект этих людей как и уровень их духовности, настолько "высок", что экстраполируя это на большую часть населения становится мягко говоря не по себе. Приведу некоторые реплики из разговора: "Зачем помогать украинской армии, если она голая и босая", "Терпеть не могу американцев, они все такие надменные"...Формулировка может неточная, но смысл абсолютно верен. При этом, даю все 100 %, что данные люди в жизни не видели живого американца, как это смешно бы не читалось, и тем более не общались с ним.
     После всего мне уже в немоготу было быть невольным свидетелем данной "чудо" ситуации и я сделал им замечание, при этом попросив их прекратить разговор, находясь в церкви. В свою очередь, я встретил слегка удивленные глазы женщины..., вместо того, чтобы выразить хотя бы что-то подобное на извинение, они убавили уровень звука и продолжили беседу, правда затем покинули, через несколько минут, церковь...

     Человек, такое существо, которое способно до невозможности все украсить, совершенствоать и делать мир лучше, но в то же время, люди могут все разрушать, осквернять и портить, совершенно не отдавая себе отчета в этом. Это и называется разрушительной культурой как "образ жизнедеятельности". А наша задача сделать ее созидательной, в противном случае у нас нет будущего, надежного, качественного, интеллектуально-духовного будущего, а только жалкое существование с ненавистью в душе ко всему развитому миру...

       Искренне Ваш, Алексей Гагаринов.